Загибель Володимира МАЦАКА

23 січня 1984 р. в Афганістані від смертельного поранення помер Володимир МАЦАК.

Володимир Іванович Мацак народився 8 лютого 1965 р. в м. Чорнобиль.

Хлопчина зростав спокійним, працьовитим та слухняним, тому в батьків особливих проблем з вихованням сина не виникало. З самого дитинства батько привчав малюка до суто чоловічих захоплень брав з собою на риболовлю та полювання. Це захоплення для Володимира не пройшло безслідно: по досягненню повноліття юнак уже мав квиток мисливця, а батько подарував йому рушницю.

У 1972 році батьки віддають сина на навчання до Чорнобильської середньої школи № 1.

Юнак з дитинства захоплювався технікою. Цьому сприяв той факт, що батько на дванадцятиріччя подарував йому мопед «Верховина». Радості хлопчика не було меж, проте за роки свого дорослішання Володимир кілька разів розбирав та збирав свій мопед, що й зародило в душі хлопця потяг до техніки. Під час навчання в школі – у навчально_виробничому комбінаті – юнак здобув професію водія автомобіля, що й дало поштовх при виборі професії.

У 1982 році, отримавши середню освіту, Володимир складає вступні іспити до Київського автодорожнього інституту. Однак, склавши успішно іспити, Мацак не пройшов за конкурсом абітурієнтів (не вистачило півбала). Проте юнак не став зневірюватись і відвіз свій екзаменаційний лист до Київського шляхобудівного технікуму, де й був зарахований на факультет метробудування.

Студентом – навіть не закінчивши першого курсу – 31 березня 1983 року Залізничним РВК м. Києва Володимира Мацака призивають на дійсну військову службу до лав Радянської Армії.

Першим місцем служби молодого солдата став навчальний центр в місті Самарканд (Узбекистан), де він проходив курс молодого бійця та підготовку для подальшої служби в зоні ведення бойових дій.

У червні 1983 року рядовий Володимир Мацак разом зі своїми однополчанами направляється для проходження подальшої служби до автомобільного батальйону в місто Герат (західний Афганістан).

За час служби в автобаті Володимир добре оволодів професією військового шофера – далася взнаки любов до техніки – та навчився професійно воювати в місцях ведення бойових дій – тут згодилось вміння володіти зброєю. Їхня колона неодноразово потрапляла під обстріли душманів, з яких Володимиру вдавалось виходити неушкодженим.

За успішне виконання бойового завдання під час обстрілів Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1983 року рядовий Володимир Мацак був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

23 січня 1984 року їхня колона виконувала марш за маршрутом Герат – Шинданд. У районі Зеленої Долини – коли автоколона спустилася з гірської дороги й почала просуватись до кінцевої точки призначення – моджахеди відкрили вогонь по колоні.

Розпочався бій. Бійці, як зазвичай, зайняли зручні позиції й почали відбивати атаку. Відчувши сильний опір «шураві», душмани вирішили змінити тактику бою, оскільки миттєвого нападу не сталося, а за кілька хвилин мали з’явитися гелікоптери з десантом. «Духи» почали прориватись до колони, аби з боєм відійти в гори. У ході ведення перестрілки з ворогом Володимир Мацак був смертельно поранений.

Похований на міському кладовищі в м. Чорнобиль.

За мужність і героїзм, проявлені у бою в Зеленій Долині, рядового Володимира Мацака Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1984 р. посмертно нагороджено орденом Червоної Зірки.

Батьки після Чорнобильської катастрофи переїхали до с. Гавронщина Макарівського р-ну.

Напишіть перший коментар

Залишити коментар

Your email address will not be published.


*